image1 image2 image3

Белая башня

  «Белая башня» - це шедевр архітектури конструктивізму, який знаходиться на території соцміста Уралмаш в Єкатеринбурзі (Росія). Побудована як суто функціональна споруда водонапірна вежа, з 60-х років не використовуються і нині є занедбаною. «Белая башня» це також міжнародний некомерційний проект порятунку архітектурного об’єкту.

  Його ініціювала група молодих архітекторів і привернула увагу до вежі широкого кола людей. Наразі будівлю передано в користування ініціативної групи, за літо зібрано 170 тис рублів на реставрацію і проведено 2 масових суботника на башті. Успіх проекту вже на даному етапі і унікальний досвід привертає увагу небайдужого до архітектурної спадщини середовища. Ми розпитали одну з ініціаторів проекту Поліну Іванову про досягнення і складнощі.

З чого все починалось?
  Починалось все в архітектурній академії. Ми всі познайомились там, стали займатися різними проектами в Єкатеринбурзі, навколо арту, поза навчальної програми. Ми почали робити різні ворк-шопи, і дуже сильно цікавитись міським середовищем, в тому числі історичним середовищем, контекстом середовища. Як мені здається, в Україні ця проблема менш актуальна, усі міста добре себе знають, містяни знають історію свого міста і проймаються нею. Поза західною частиною Росії це дуже велика проблема, оскільки багато людей взагалі нічого не знають про своє місто. І постійно йде орієнтація на Європу і Москву: там архітектура, там місто, там круто все, а в нас нічого нема. А нам не хочеться жити в місті, де нічого нема, про що говорили б, і ми почали шукати це щось. Так сталося, що ми почали займатися пам’ятками архітектури. Виявилось, що вони теж в нас є, що вони цікаві та унікальні. Почавши працювати з пам’ятками, ми зрозуміли, що найважливіша робота це інформаційна робота. Тобто є купа людей, які не те щоб не люблять своє місто, вони просто нічого не знають про нього. І найперше, що треба зробити, це просвітницька робота. Ми по мірі своїх можливостей проводили екскурсії, показували зображення, писали статті.



Це стосується всієї історії міста чи саме пам’яток авангарду?
Це стосувалось всієї історії міста, місто насправді дуже молоде в нас. Йому всього 290 років, воно було засноване в 1723 році, Київ вже пережив свій зоряний час і перестав бути столицею, а Єкатеринбург тільки був заснований. Місто дуже молоде, не таке насичене середовище, тим не менш, гірсьо-заводська цивілізація дуже своєрідна. Ми працюємо з пам’ятками в першу чергу як з частиною міського середовища. Ми хотіли, щоб люди відчували та любили своє місто. Ми продовжували щось робити, вже закінчивши академію. І потім зареєстрували юридичну особу Некомерційне об’єднання «Група архітектурних ініціатив» (повна назва Свердловское областное общественное объединение «Группа архитектурных инициатив, событий и коммуникаций»). Неофіційно ми називаємось арх-група PODELNIKI.

Для чого конкретно це було потрібно?
Будучи студентами академії, ми мали можливість діяти від її імені, в тому числі юридично. Пам’ятки архітектури і об’єкти міського середовища здебільшого належать (знаходяться на балансі) у юросіб. Ми від імені академії писали листи, аби нам дозволили кудись пройти, щось подивитись. Ще нам дуже допомагав в цьому Уральський філіал Державного центру сучасного мистецтва. Тому що насправді дуже велику роль грає бюрократична робота, папірець з печаткою. І щоб мати можливість самим це робити, ми створили громадську некомерційну організацію.
І в нас з’явилось розуміння, що в місті Єкатеринбург, і, можливо, в Росії дуже маленький позитивний досвід роботи з пам’ятками архітектури. Весь час це робиться або неправильно, або таємно, або потрібні величезні гроші. І частіше за все це таке замкнене коло: людина бере на себе зобов’язання по споруді, потрапляє в юридичне поле, в якому вона абсолютно не орієнтується, вона намагається щось зробити, а люди, які добре знають, що робити, намагаються нагріти руку на неосвіченості, в результаті людина біситься і нічого не розуміє, і нічого не виходить. Коли вона намагається зробити щось самостійно, вона робить це неправильно, і потрапляє під відповідальність.
В нашому місті пам’ятки архітектури стоять пусті, тому що ніхто не хоче за них братися, не знає, як з ними працювати. І люди користуються іншими майданчиками. Ми зрозуміли, що це таке порочне коло, його треба розірвати і треба пройти цей шлях від початку й до кінця і подивитися, як працювати з пам’ятками архітектури.

Де на мапі розташований ваш об’єкт? Опишіть містобудівельну ситуацію.
Адреса будівлі: Єкатеринбург, вул. Бакінських комісарів, 2а. Це в прямому сенсі край міста. Вона розташована коло об’їзної дороги, через дорогу починається ліс. Це одна з важливих проблем вежі. До неї доїжджають тільки найпалкіші фанати, аби подивитися на неї.
Насправді, вежа невипадковий об’єкт. У нас в місті є район Уралмаш, це величезний промисловий район, який, коли будувався, дорівнювався половині міста. Це величезне будівництво першої п’ятирічки (як ДніпроГЕС, як Харківський тракторний завод). Вежа знаходиться на дуже далеких трамвайних зупинках, довкола стоять житлові будинки, але це робочий, заводський район. Не можна назвати це депресивним районом, оскільки в соцмістах все ж таки класне середовище малоповерхових будинків, скверів, широченних вулиць, район добре пов’язаний з центром і дуже гарний сам по собі.
І вежа є символом цього району, цієї епохи. В принципі, про неї спільнота архітекторів і істориків знала завжди, і завжди її сприймала як один з символів міста. Але оскільки це водонапірна башта,  з нею дуже складно щось зробити, і у всіх, хто за це брався, мало що виходило.



Говорячи про ваш об’єкт, зручно послатися на підхід Володимира Паперного, який запропонував розділити Культуру на два типи: Культура 1 и Культура 2. До Культури 1 він зарахував авангардистів, які пропонували відмовитись від історичної спадщини, і їхні конструктивістські будівлі декларують прагнення вперед, в майбутнє. Чи можете ви назвати себе прибічниками Культури 2, які прагнуть законсервувати досягнення Культури 1?
О, це дуже хитре запитання. Я відповім так. По-перше, в Єкатеринбурзі дуже багато конструктивістських будівель. Вивчаючи їх, стає зрозумілим, що це частіше за все будівлі, майстерно запроектовані архітекторами або під керівництвом архітекторів, які мають великий досвід роботи. Тобто насправді вони дуже сильно основані на досвіді інженерів, архітекторів, містобудівників попередніх років. Більшість будівель і комплексів запроектовані здебільшого, можливо, й молодими архітекторами, але під керівництвом або за участю старшого старорежимного імперського якого-небудь архітектора, який добре знає технологію будівництва і принципи проектування. Тому заперечувати досягнення це трохи нечесно зі сторони авангарду.
По-друге, працюючи з історією Уралмашу, є відчуття, що це не нівелювання минулого, а спрямованість у майбутнє, до нової ідеології. В 30-ті роки ідеологія була настільки потужна, що вона захлеснула всіх сама собою. Це була культурна експансія, а не «огородження і заперечення». Заперечує слабка культура. Сильна просто займає розуми та серця.
А по-третє, нам здається, що збереження пам’яток це не самоціль, а спосіб роботи з середовищем. Завжди людині комфортно, коли середовище що-небудь означає. Приємно жити в місті-герої, приємно жити в місті, яке наповнено змістами. І робота з історичним середовищем це найпростіший спосіб наповнити місто цими змістами.

Як в ідеалі буде жити «Бєлая башня» в подальшому?
Це питання, яке нам зараз постійно задають. Усі попередні проекти були основані на тому, що люди отримували вежу, і вони сідали коло неї, думали, нічого не могли вигадати і полишали її. Тому ми вирішили не заглядати наперед, а просто почати робити якісь речі, які обов’язково потрібно зробити. Конче потрібно вигребти з неї сміття, треба так чи інакше дослідити її конструкції. В ідеалі нам би хотілось зберегти її фізично, і щоб в ній з’явились люди. Щоб вона не була, як мумія, музеєфікована така пам’ятка, яка нічого в собі не несе. Нам би хотілося, аби вона жила, щоб люди хотіли приходити в неї.

Тобто ви бачите, що це має бути все ж таки публічне місце, а не який-небудь закритий офіс?
Я не знаю, офіси різні бувають. Не думаю, що офіс Яндекса дуже закрите місце. Проте майте на увазі, що будівлі потрібні мешканці, будівля без мешканців руйнується. Тому нам в будь-якому випадку потрібно знайти якесь використання вежі. І там може бути офіс або ресторан, купа проектів ресторанів розроблено під башту. Але в будь-якому випадку, це повинно бути якесь незвичайне самобутнє місце, яке притягне людей, так як башта знаходиться дуже далеко.

У вас, мабуть, вже є якісь досягнення, якими ви пишаєтесь…
Ми в Єкатеринбурзі є першою громадською організацією, яка отримала пам’ятку в свої руки. А до цього і зараз всі ніяковіють і ще ніхто не пішов нашим слідом. Це досягнення результат дуже великого бюрократичного процесу.
Друге: ми провели в вежі дві толоки. Там є підвал, висота стелі якого, нам здавалось, метри два. І на підлозі було сміття. Коли ми все сміття витягнули, виявилось, що висота 3,5 метри. Знизу було сміття з 80-х років, декілька Камазів сміття. Ми дуже довго намагались порахувати кошторис, хто нам це зробить, і вирішили, що простіше буде зробити це самім. Це були два дуже веселих дня толоки. Відгукнулось багацько волонтерів, тож суботники були ударні, в дусі авангарду.
Третє: в нашому місті, либонь, ми перші стали збирати гроші на якісь проекти. Тобто зараз вже з’являються якісь проекти, які збирають кошти на краудфандіонгових платформах, але ми були першими. Складно бути першими, і складно знаходити перші гроші. Спочатку ми взагалі збирали на Яндекс-гаманець. В цілому за літо ми зібрали близько 170 тисяч рублів тільки на вежу. Це не вся сума, яка нам потрібна, але якщо б ми сіли й почали рахувати загальний кошторис проекту до останнього цвяху, ми би, мабуть, нічого й досі не зробили і не зібрали. Але найбільше досягнення це початок. Зараз вже можна говорити про те, що ми робимо проект, який матеріально підтримало більше 200 людей, волонтерами якого стали більше 100 людей, проект, який був висвітлений багатьма ЗМІ.


Скільки людей складає зараз вашу orgteam? Я так розумію, вона було сформована ще до цього проекту?
Так, команда була вже сформована в інституті. Але це слово «подельнікі» взагалі це люди, які роблять разом щось. На ідеологічному рівні ми вважаємо подєльніками тих людей, які залучені до проекту. Взагалі активних людей десь п’ять. Але в проекті приймає участь дуже багато людей. «Белаябашня» не відбулася б, якби не один юрист, Ніколай Смірнов, який нам дуже допоміг, він просто виник в один момент, правильно побудував роботу з паперами, і ми домоглися того, що нам передали вежу. Ми дуже активно приймаємо допомогу, яка приходить ззовні, так що можна сказати, що в нас така «хмаринна» команда.

А людей, які проводять наради, приймають рішення?
Це три людини. Але ми намагаємось якомога менше радитися і якомога більше робити.

Які у вас виникали непередбачувані організаційні складнощі?
Робота з місцевою громадою. На вежі є група людей, яка вже 20 років приходить пити пиво, курити щось і, вибачаюсь, справляти потребу з самої верхівки вежі, їм це дуже подобається, і вони не збираються припиняти. Ми поставили довкола вежі паркан, але це не допомогло. Ми хочемо зараз законсервувати башту, але якщо туди продовжуватимуть ходити ці люди, це не буде мати сенсу. Тому ми зараз в роздумах, як працювати з цією категорією людей, оскільки вони не бачать ніякого приводу припинити туди ходити.

Яка стратегія фінансування проекту?
Це пошук партнерів, пошук інвесторів. До цього були пожертви, нещодавно в нас з’явились спонсори, які дали якісь макропожертви. Насправді, ми не  вміли працювати ані зі спонсорами, ані з пожертвами. Зараз ми всьому цьому навчаємось. І на щастя, знаходимо відгук.

Чи важливо для вас, щоб проект фінансово підтримало якомога більше людей?
Коли ми обрали краудфандінговий спосіб зборів, то ми зрозуміли, що це дуже класний метод виміряти кількість людей, які нас підтримують. Я не впевнена, що треба, щоб вони тільки фінансово нас підтримували, проте важливо зрозуміти, наскільки проект популярний.

Можете описати ваших однодумців? Що об’єднує цих людей?
Відгукується дуже багато людей, які хочуть жити в гарному цікавому місті з якимись своїми легендами. Ми дуже любимо одне слово, це «громадяни». Громадяни міста.  


Сайт проекту: save-the-tower.ru
Фотографії взяті зі сторінки facebook.com/tower1929
Спеціально для Липневої, ЁШ

Обговорити на Форумі

Коментарі:

Контакти

email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Львівський Електротранспорт
FacebookRSS Feed