image1 image2 image3

Подвір’я Підзамча: три стратегії ревіталізації середовища

 Підзамче ревіталізація подвір'я

  Ми не знайомі одне з одним. Ми знаємо, як звуть тітку згори тільки через те, що колись в неї прорвало трубу о третій ночі. Інколи за стінкою з’являються квартиранти, які вішають полку в неділю вранці, і це вже занадто. Тоді ми йдемо «знайомитись». Ми можемо цілий вечір просидіти, стиснувши зуби, коли якісь студенти на нашому подвір’ї дуже голосно п’ють пиво.

  Ми чекаємо, коли нарешті прийде влада, яка зробить нормальні дороги, і сподіваємось, що наступний оновлений дитячий майданчик в рамках передвиборчої кампанії буде саме той, що під нашим домом.  А коли сплачуємо комунальні, можемо нагадати в жеку, що ремонт в під’їзді не робили вже 20 років (якщо настрій не занадто поганий і без того, щоб не дуже похитнути своє психічне здоров’я спілкуванням з працівниками жеку).
Ми ніколи не говоримо одне з одним. Ми не будуємо спільних планів і не вирішуємо спільних проблем. Нас звуть сусідами, але «ми» не існуємо, існує безліч «я». Чи готові ми почати щось змінювати, коли в наші двері постукає сусід і скаже: «Приходь на збори. Ми самі маємо вирішити, що робити з нашим подвір’ям»?


Саме так зробили реалізатори проекту «Ревіталізація подвір’їв в районі Підзамче міста Львів»: краківський Інститут розвитку міста та львівський Інститут міста. Метою їхнього проекту була активізація громади і включення її в роботу по повернення життя на території їхнього району. Мовою архітектурних термінів це зветься ревіталізацією.
На збори прийшло багато людей. Вони прийшли, аби пожалітися на проблеми своїх будинків та навколишньої території. Вони розраховували, що тут їх почують і вирішать ці проблеми. А координатори Інституту міста сказали: проблеми будуть вирішеними, але якщо ви самі включитесь в роботу по їхньому вирішенню.  Мешканцям складно було це зрозуміти, адже ніхто до цього не пропонував такого методу. Знадобилась не одна зустріч, і на нові зустрічі приходили нові люди, доводилось пояснювати знов і знов. Врешті, більшість людей виявилась не готовою вкладати свої сили та гроші у вирішення своїх проблем. Але серед тисяч знайшлись і ті, які заявили, що зможуть розтормошити своїх сусідів — будуть координаторами на місцях.


Таким чином було обрано три майданчика, на яких в подальшому відпрацьовувались механізми співпраці з громадянами:  дитячий майданчик між будинками 66–72 по вулиці Богдана Хмельницького, закрите подвір’я будинків 11 і 13 по вулиці Підзамче  і прибудинкова територія будинків 83, 85 і 87 по вулиці Богдана Хмельницького. Перша ділянка — найпростіша. Тут зацікавленими виявились батьки, що живуть в багатьох навколишніх будинках.  Їхнім дітям ніде бавитись, окрім як на цьому відкритому майданчику.  А от мешканці  закритого подвір’я врешті-решт не змогли організуватися на спільну роботу, тому від ревіталізації цієї ділянки відмовились. Натомість обрали відкритий громадський простір – площу Криничну біля залізничної станції.


Стратегія 1. Один майданчик — відповідальність всіх мешканців.   


Підзачме ревіталізація подвір'я

Підзаче ревіталізація подвір'я


Подвір’я біля будинків 83, 85 і 87 по Хмельницького було геть занедбане, його функціональність була обмежена парковкою. Територія, відділена від вулиці рівнем і поростями кущів, привертала увагу тільки молоді для сумнівних розваг вночі. Самі мешканці будинків  не проводили своє дозвілля біля будинків, але нарікали на цю молодь, яка ще більше псувала територію. А колись ця ділянка цікавої конфігурації мала і гойдалки для дітей, і лавки, і садок. На ній вміщались різні функції і уживались різні люди.


«Тут був паркан, тут були кущі, тут було все чисто. Тут багато дітей приходило бавитися. Пізніше, років десять назад, як появилося кафе «Зустріч» тут, вони вирішили зробити павільйончики. Ми пробували боротися з цим, але нічого не вийшло. Вони побудували павільйончики для відвідувачів, зняли паркан, зробили сходи. А років через два павільйони зняли, бо люди їх поламали, які приходили пили саме ввечері,» -- розповідає один з мешканців.
Сказати, що мешканці трьох будинків злагоджено підключилися до роботи — буде великим перебільшенням. Тому для дизайнерів, які долучились до проекту (це Наталя Мисак, Оксана Савчук і Андрій Шуляр) постала задача зробити майданчик таким, щоб він допомагав спілкуватися і взаємодіяти мешканцям. Вони знайшли місце для чотирьох зон: 1) дитячої, 2) дорослої, 3) автомобільної, 4) садівничої.

Підзамче ревіталізація подвір'я


Виникненню першої посприяла мати маленького хлопчика. Іншою активною мешканцем виявилась власниця ротвейлера. Решта мешканців хотіли тиші й порядку на території, і не збирались використовувати її для відпочинку. Тому всі наполягли на тому, щоб зробити майданчик закритим, і за власний кошт встановили хвіртку і ворота на замках.
Мабуть, тепер люди відчувають, що ця територія належить тільки їм, і вони несуть за неї відповідальність. Але щоб привернути загальну зацікавленість до повсякденного існування майданчика, архітектори вигадали цікавий механізм. Вони встановили бокси для квітів. Зараз вони пусті, але на весні в них мають з’явитися квіти. По домовленості з мешканцями, це має бути як мінімум один горщик від квартири. Таким чином всі мешканці будуть мати свою маленьку зону відповідальності на подвір’ї, і будуть більш уважними до його стану.


Цей фактор, а також створення самого місця, де сусіди можуть випадково зустрічатися, в довгостроковій перспективі, має призвести до налагодження взаємодії людей, сприяти новим спільним ініціативам вже без стороннього втручання.
 «Що ми також хотіли досягти цим проектом, це створити місце, де би мешканці могли просто знаходитись. Датський ландшафтний архітектор і урбаніст Ян Гейл говорить про те, що повсякденна взаємодія між людьми переважно заключається в тому, що люди просто знаходяться в одному місці і бачать інших людей. Це 90% взаємодії між людьми в місті, але вони є дуже важливими. Тоді, можливо, в якийсь час відбудеться діалог, і це пізніше буде мати наслідки для створення громади. Так само створення громади було однією з наших цілей», — повідомив архітектор Андрій Шуляр на відкритті майданчику.



Стратегія 2. Діти — рушійна сила.

Підзамче ревіталізація подвір'я


Підзамче ревіталізація подвір'я


Цей майданчик постійно використовувався до проекту. Здебільшого — як дитячий, проте його обладнання задовольняло потреби лише дітей дошкільного віку. І, як кожен дитячий майданчик, він використовувався не тільки дітьми і не тільки для ігор. Старі казкові башти на майданчику були прихистком для наркоманів і людей, які шукали туалет.

Перед дизайнерами постала задача: як зробити майданчик максимально зручним для дітей, а також дорослих, які за ними наглядають, і незручним для тих, кому він не призначений? По-перше, вони вирішили демонтувати старі непотрібні споруди замку. Планували використати цеглу з них на створення лавочок, але вона виявилась надто крихкою. Натомість мешканці підказали переробити металеві частини башти на інше обладнання.

По-друге, вважаючи на потреби старших дітей, дизайнери пропонували зробити мотузкову лазанку, проте мами порахували її надто небезпечною, тому обмежились традиційним обладнанням. По-третє, для того, щоб батьками було зручно наглядати за своїми дітьми на майданчику, по периметру поставили лавочки. Також зробили зручний заїзд для візка. З таких елементарних дрібниць часто складається картина зручного середовища, а про них мало хто дбає, бо вони непомітні.

Підзамче ревіталізація подвір'я

До виконання важкої роботи були залучені тати, фарбували всі разом, навіть з дітьми. А от підлітків вдалося зацікавити групі графітчиків Kickit Arts. Під час нанесення малюнків, до них підходила молодь з району, пропонуючи допомогу. Навесні мами ще мають виконати садівничу роботу: засіяти газон і посадити квіти. Це дуже важливий елемент для подальшої взаємодії громади.

Інша важлива річ — сцена. ЇЇ звели за ініціативи мешканців і з тим розрахунком, що і на вулиці Богдана Хмельницького скоро будуть проходити свої свята. Доречі, свято вулиці — поширена практика спілкування злагоджених громад.



Стратегія 3. Від матеріальних змін до ментальних

Підзамче ревіталізація подвір'я


Від благоустрою внутрішнього дворика будинків 11 і 13 по вулиці Підзамче  довелось відмовитися: організатори не зустріли бажання від мешканців щось змінювати. На попередній стадії було кілька активістів, готових до роботи, але вмовити всіх мешканців не вдалося. За таких обставин навіть якщо оновити подвір’я, це не буде мати подальшого розвитку: єднання громади та продовження спільних ініціатив. І простір знов може швидко стати занедбаним.  
Подвір’ю знайшли заміну. Нею стала площа Кринична біля залізничної станції Підзамче. Площу обрали, незважаючи на відсутність зацікавлених мешканців, готових підключитися до роботи на цій ділянці. Більше того, люди утримували організаторів: «для кого ви це робите?». Адже біля станції вечорами збираються не надто активні й свідомі мешканці. Площа є неприємною, небезпечною плямою на районі. Але тут організатори вдалися до іншого методу взаємодії з громадою: не тільки прислухатися до мешканців, але й спостерігати за їхніми (можливо, несвідомими) діями. Виявили, що поруч зі станцією, куди весь день приходять люди, немає навіть лавок і смітників. Тому несправний фонтан використовується і як лавка, і як смітник одночасно, але не якимись людьми, які навмисно приходять сюди, бо їх притягує депресивність простору. Звичайні люди, які очікують електричку, або призначають зустріч біля фонтану просто не мають іншого вибору. Тому робочим завданням на цій ділянці було допомогти людям поводити себе чемно.
В першу чергу підрізали велику вербу, яка своїми гілками створювала закритий простір. Далі встановили лавочки й смітники і задекорували фонтан, щоб спинити подальше його засмічення і руйнування. Так створили більш гуманний, зручний простір. Організатори сподіваються на відповідну зміну ставлення і його використання. Ця задача вже лягає на плечі мешканців.



 Таким чином, в рамках одно невеликого проекту ревіталізували три майданчика і застосували три стратегії активізації громади. Так депресивні і подекуди агресивні місця і мешканці стали більш відкритими до змін і залученими в контекст життя району. Досвід був корисний як самим мешканцям, так і організаторам: обидві сторони зможуть в подальшому застосувати напрацьовані механізми роботи. Рухаючись від маленьких матеріальних і швидких змін, з часом ми зможемо об’єднати свої зусилля задля великих досягнень.

Текст: Йош, yoshua-tree.blogspot.com
Фото і відео: Інститу міста

Обговорити на Форумі

Коментарі:

Контакти

email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Львівський Електротранспорт
FacebookRSS Feed