image1 image2 image3

Дослідження площі Липневої

площа Липнева досілдження urbanideas

Це дослідження про площу, її проблеми й можливості провели дві дуже талановиті молоді архітекторки:
Наталія Матвіїшин і Василина Гарбар.

 

Перший мій спогад про площу Липневу: була холодна зима і я була студенткою третього курсу Національного Університету «Львівська політехніка», жила я не далеко від університету, ходила пішки додому і на навчання. Був це 2012 рік. Шлях мій зазвичай пролягав через вулицю Генерала Чупринки, а далі по вулиці Євгена Коновальця. Ходила я зазвичай з одногрупницею, а напередодні різдвяних свят ми пішли додому разом вже не звичною дорогою, бо одногрупниця переселилась, а вулицею Героїв УПА, де ще розташовувся маленький ринок на площі Липневій (тоді я й назви не знала), але напевно на все життя запам’ятала, як після довгих пар в університеті ми йшли і купували багато-багато мандарин на площі. Щастю просто не було меж! Як ті мандарини виглядали яскраво на фоні сірого базару і нашої втоми від університету, вони нас радували цілу зиму! Так от на наступний рік (це вже був 2013) ми так само вирішили, що зимою будемо ходити тільки вулицею Героїв УПА і через базар з мандаринами! Тільки цього року, йдучи ми побачили, що базару немає, спершу і не звернули увагу, що не просто немає базару, а таки і всіх прилавків, насправді подумали: може базар собі зробив вихідний, бо хто їм забороняє. Але на наступний день було те саме, тут вже не так була справа в мандаринах, як у питанні, куди безслідно зник базар? А разом із ним і всі бабусі, які зазвичай тут продавали: можливо, це був наслідок холоду, але витривалі бабусі могли продавати і в дощ, і в сніг. Тоді й почалось моє зацікавлення площею Липневою і куди зник базар, бабусі… і мандарини.

 

Із соціологічного опитування:

площа Липнева досілдження urbanideas


Найбільше вразила жіночка, представниця продавців, якій мабуть близько 50 років, яка довго рахувала скільки ж це вона часу вже торгує на базарі, була не менш шокована, ніж я коли озвучила цифру 34 роки! Насправді багато з ким було важко знайти спільну мову, навіть просто розговорити людей, з цією жіночкою теж було важко, звати її, до речі, Оксана, моментами мені здавалось, що вона зараз розплачеться. На запитання чи подобається Вам площа Липнева, вона відповіла так все нормально, нічого конкретного не сказала. А на запитання що не подобається в тому становищі в якому вона зараз, тобто продавати на тротуарі, то вона сказала шо не хоче на таке відповідати, бо боїться. Я декілька разів наголосила на тому, що я просто студентка, що цього взагалі ніхто знати не буде, потім коли розмова вже стала більш прогресивною, я просто наголошувала на тому, що коли щось не подобається завжди потрібно про це казати , бо якщо не казати то нічого не зміниться. Все-таки, я вирішила знайти може хоч якісь позитивні риси, бо насправді морально досить важко вести такі розмови, тож я почала запитувати, що от люди тут хороші напевно має якихось подруг, покупці ввічливі, на це вона просто посміхалась. Потім, зараз думаю, що як завжди я занадто наївна, кажу цій жіночці, що от колись вона була на базарі, платила гроші за місце, а тут же на тротуарі, мабуть не треба платити?! На що жіночка як мало не заплакала і сказала: Як не треба?! Ще й як треба! Напевно мені ще ніколи так не було соромно за свою наївність і просто перед людиною… Дуже було шкода пані Христину (ім’я вигадане), може я повторюсь, але якщо людина навіть боїться сказати що їй не подобається, чи що вона потребує, то як їй взагалі можна допомогти?

Інший продавець – пан Олександр, коли я почала розмову з ним, то саме підійшла молода мама з дитиною в візочку, на вигляд дуже пристойна, хотіла в нього купити сметану. Я звичайно вирішила чемно почекати і поспостерігати за процесом. Прилавок пана Олександра виглядав приблизно так: не найчистіша клейонка, на якій розкладено трохи моркви, картоплі, малини, кусок масла в кульку, пів літрова банка сметани і досить велика ємкість, теж зі сметаною, все виглядає не найчистіше. Ну і ця жіночка з дитиною, видно що вона досить обізнана в місцевій торгівлі, бо дуже вправно продегустувала сметану, пан Олександр запхав в банку ніж (більш сумнівної чистоти) і поклав трохи сметани жіночці на руку, таким чином вона попробувала. І таки вирішила купити, вона була зі своєю банкою, він їй наливав сметану, жіночка бачила, що в сметані плавають якісь дивні необізнані чорні об’єкти, попросила продавця їх вийняти, той своїм «стерильним» ножем почав їх діставати, натрусив туди ще більше, жіночка трохи покривлялась і таки взяла сметану. Таке задоволення їй обійшлося в 15грн, при тому, що ціна в супермаркеті 11-16грн., я розумію, що це домашня, мабуть корисніша...

Ще один продавець – пан Євген, продавав яблука. Я часто запитувала людей, скільки років вони вже торгують, то пан Євген розсміявся і сказав що він напевно тут 5-ий раз, просто в нього на дачі багато яблук, з ними немає що робити і він час від часу їх продає. Він зі Львова і був на власній машині. Напевно, єдиний, що от просто в сезон яблук хоче продати зі свого урожаю (домашнього!), бо шкода щоб пропадало, і не робить з того великого бізнесу, і то не суть його виживання. Хоч хто його знає, як все насправді є...

площа Липнева досілдження urbanideas

Також ми проводили опитування бізнесменів, які займають партер площі. Одним з найяскравіших представників бізнесменів площі є пан Богдан, успішний підприємець вже 13 років, як нам розповів один із місцевих (на жаль, цей хлопець не пасував у жодну з наших категорій: мешканець, бізнесмен, продавець, покупець, проте він багато часу провидить на площі і всіх знає). Отже, цей хлопець розповів нам, що є два «авторітєти» на площі, а саме пан Богдан, який є власником майстерні ювелірних виробів та Валерій, який є власником ломбарду, про який ще варто згадати. Отож пан Богдан справив враження дуже хорошої і свідомої людини, розповів багато з історії базару, чітко сформулював свою думку щодо площі, а саме: зелена зона була б дуже доречною, а якщо вже й базар то у належному стані. Разів 10 повторив: «влада в курсі справи!» На що я йому не стомлювалась відповідати: « Я не представник влади, я студентка!» Але мабуть мені не вдалося його переконати.
Інший представник «мєсного авторітєту» - Валерій, був напрочуд скромний, розповів, що на площі завжди паркує свій автомобіль. Площа йому не подобається, і наголосив: «не подобається кількість людей в стані алкогольного сп’яніння!» Насправді, за час розмов я не змогла виявити в чому полягає «авторітєтність» цих людей на площі , але наприклад Ломбард Валерія має дуже авторитетний бігборд, а відповідно – класну рекламу на площі! І за моїми спостереженнями найбільша кількість «людей в стані алкогольного сп’яніння» сидить саме під цим бігбордом, якась просто взаємопов’язана ситуація.

площа Липнева досілдження urbanideas

Але опитавши всіх продавців, покупців та бізнесменів партеру, ми перейшли, мабуть до найважливіших представників площі Липневої – самих жителів. І, якщо абсолютно всі до цього моменту опитані були обома руками за базар, то від мешканців можна було почути таке: «Тут знову буде базар, хіба коли мене винесуть ногами вперед». Насправді, якщо б хтось запитав мене, чи проти я базару, то я б мусила сказати, що зовсім ні, бо мені він навіть чимось подобався, а думка про те, що ринок може бути стильним культурним місцем мені імпонує. Тож я дуже хотіла з’ясувати, чому його забрали та й просто думку жителів про цю ситуацію.

площа Липнева досілдження urbanideas

площа Липнева досілдження urbanideas

Нам пощастило з місцевими мешканцями, бо всі вони виявилися дуже хорошими людьми, які охоче з нами спілкувались.
Найбільше вдалось поспілкуватись з паном Юрієм та його дружиною, яка саме ліпила вареники. Він розповів нам багато з історії площі, бо живе там з самого дитинства вже 68 років! Пам’ятає всі часи і, звичайно, був дуже проти базару на площі, проте поділився цікавим фактом: коли функціонував базар приблизно в 50-х роках, то все було гарно організовано: були гарні дерев’яні стенди, всі пронумеровані, проводився чіткий облік продавців та була встановлена чітка плата за місце, а особливо радувало те, що був туалет! Такий ринок йому дуже подобався. Мені це дало якусь надію на те, що мешканці б не були сильно проти організованої торгівлі. Але також пан Юрій поділився і поганими спогадами про базар, який закрили 3 роки тому: до прикладу, продавці могли спокійно йти справляти свої фізіологічні потреби до них в під’їзд (можна уявити який там був запах, враховуючи кількість продавців), від базару був сильний шум, а ще гірше – бруд і сморід. Також пан Юрій сказав: «Як закрили ринок, то люди почали відкривати вікна в сторону площі, вперше за три роки!» Я подумала, якби їм було приємно відкривати вікна, коли б там була зелена зона.

Цікавим фактом, який ми з’ясували, стало те, що мешканці майже не паркуються на площі, а віддають перевагу платному паркінгу поблизу скрині та вокзалу.

площа Липнева досілдження urbanideasплоща Липнева досілдження urbanideas

площа Липнева досілдження urbanideasплоща Липнева досілдження urbanideasплоща Липнева досілдження urbanideas

Джерело: https://www.facebook.com/urbaanideas/

Обговорити на Форумі

Коментарі:

Контакти

email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Львівський Електротранспорт
FacebookRSS Feed